про паперові листи

то писалося десь ше в часи 2004 року, коли писані паперові листи вже потроху почали відходити в історію і ставати чимось особливим, а друкування електроних ше не набралося своєї теперішньої звичності і буденності.

лист
нерівний кривий дрібненький почерк
чи ні не так
гарний акуратний старанний почерк
ні не має значення
букви
букви що скачуть по папері
вони щось розказують
я ловлю їх очима
рядок за рядком
але то все обман
насправді я не читаю листи
я їх слухаю
... вечір кімната освітлена настільною лампою
тепле світло
ближче
чиясь спина
хтось сидить і посміхається
хтось сидить і зосереджено думає
хтось згадує мріє фантазує бажає говорить
але все мовчки
тільки папір шурхотить коли ручка ковзає по ньому
на столі чай незакінчена робота розкидані ручки чи олівці стоси чогось
можливо листівка розклад уроків чийсь мудрий вислів чи книжка
хтось пише
хтось думає
хтось посміхається
а завтра пошта машина люди чужі люди
несуть того листа
перекладають із одного відділу в інший
ставлять штампи
розподіляють
все буденно
все звично
все одноманітно
і прийде ніч
темно пусто безлюдно
лише склад купа листів світяться
тепле ніжне сяйво частинок душ яке проникає навіть через конверт
вони сюди прокралися
через руки які писали
через ручку якою писали
через папір до якого торкалась рука
і буде знову день і знову прийдуть люди і знову машина дорога пошта
вони думають що везуть листи
наївні
вони везуть почуття
почуття тих що пишуть
почуття тих що пам'ятають
почуття тих що люблять

ні я не читаю листи
я їх слухаю